Чому я став інженером: історія п’яти поколінь

Інженерія для мене — не лише професія, а й сімейна традиція. Я вважаю себе інженером у п’ятому поколінні. Мені завжди було важливо бачити практичний результат роботи: теорія набуває сенсу, коли її можна реалізувати на об’єкті.

Інженерна історія родини

Микола Іванович Кириллов

Мій прапрадід працював креслярем Миколаївського порту. У документах тих часів назву посади «Кресляр» писали з великої літери.

Георгій Йосипович Дем’янко

Мій прадід, лауреат Сталінської премії, працював головним інженером Миколаївського суднобудівного заводу № 102 імені 61 комунара, а під час Другої світової війни — головним інженером Астраханської верфі.

Борис Володимирович Костиркін

Мій дід (1939 року народження) очолював Дослідний завод Інституту імпульсних процесів і технологій НАН України. Його напрямом були електрогідравлічні імпульси та промислове впровадження відповідних технологій. У сімейному архіві збереглися авторські свідоцтва на винаходи.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Павло Григорович Влох

Мій батько — інженер і підприємець, керівник інженерної компанії, автор та учасник проєктів з енергозбереження.

Pavlo Vlokh, engineer and entrepreneur

Мій професійний шлях

Я починав із проєктування систем опалення, вентиляції та кондиціювання, а згодом перейшов до організації будівельних робіт і управління ТОВ «КАРНО». Для мене це продовження сімейного принципу: важливо не лише знайти ідею, а й утілити її.

Оригінальний текст російською · English · Про мене